Історія створення музею українських старожитностей
Ідея створення цього музею з’явилася в учителів української мови та літератури в 1991 році, коли почалася в Україні розбудова державності, коли стало необхідним формування свідомості громадянина-патріота, яка є насамперед національною самосвідомістю. Вона включає в себе усвідомлення індивідом національної приналежності, специфічних рис власної нації, відмінних від інших, її історичного минулого, а також бережливого ставлення до цінностей, які нація напрацювала в процесі свого розвитку.
Першим кроком у створенні музею була робота невеличкої агітаційної групи учнів, одягнених в українські національні строї, що виконувала роль пересувного міні-театру: переходячи з класу в клас, розповідала про український стародавній побут, мистецтво вишивки, демонструвала рушники, різні хатні речі, які принесли в школу учні та вчителі, запрошувала учнів взяти участь у збиранні експонатів у сільських бабусиних хатах та дворах.
Приміщення колишньої піонерської кімнати оформили, розписавши картинами із життя української селянської родини в різні пори року. Зробили макет селянського подвір’я, печі, лежанки, змайстрували топчан для спання, мисник для посуду, зробили дерев’яні столи та лави. І почали поступово наповнювати музей експонатами. А також підготували першу групу екскурсоводів.
Сьогодні в музеї зібрано більше ста експонатів (116), екскурсоводи знайомлять відвідувачів з такими темами: „Сільське обійстя”, „Хата, моя біла хата”, „Українська кухня”, „Національне вбрання”, „Національні ремесла”, „Українська вишивка”, „Рушники”, „Звичаї та обряди нашого народу”, „Весілля на Київщині”, „Священні знаки та символи нашого народу”. „Українські обереги”.
Сьогодні в музеї зібрано більше ста експонатів (116), екскурсоводи знайомлять відвідувачів з такими темами: „Сільське обійстя”, „Хата, моя біла хата”, „Українська кухня”, „Національне вбрання”, „Національні ремесла”, „Українська вишивка”, „Рушники”, „Звичаї та обряди нашого народу”, „Весілля на Київщині”, „Священні знаки та символи нашого народу”. „Українські обереги”.
У музеї постійно працює гурток „Легенда”, до якого входять екскурсоводи – учні 5 –7-х класів. Члени гуртка продовжують пошукову роботу, записуючи від дідусів, бабусь відомі їм звичаї, обряди, фольклорні твори; збираючи старовинні предмети побуту та знаряддя праці. Хатнє начиння (рогачі, коцюба, лопата, дошка для прання, посуд для мисника, качалка, рубель для прасування білизни, а також вугільна праска, решето, прялка для виготовлення ниток), реманент з сільського обійстя (ціп, дерев’яні граблі, ґаблі, сокира, пилка, молоток, ступа ручна і ніжна, візок та інше), старовинний український чоловічий та жіночий одяг – всі ці експонати зібрано учнями школи №4 під керівництвом завідувача музею Мельник Ніни Петрівни.
Керівник музею, рада музею, екскурсоводи проводять велику просвітницьку роботу. До свята Калити готують захід для учнів молодших класів, до Різдва – мандрівний вертеп, з яким відвідують у класах учнів середньої ланки, колядуючи та співаючи, інсценуючи уривки з творів М. В. Гоголя, з народних драм („Коза”, „Меланка”), проводять екскурсії з різних народознавчих тем на замовлення класних керівників, учителів історії, української літератури, київщинознавства.
Робота в музеї формує у дітей зацікавленість минулим свого народу, його традиціями, звичаями, обрядами; викликає відчуття кровної приналежності до своєї нації, народу, виховує патріотизм.
Сьогодні музей українських старожитностей є центром українознавчої роботи в школі.
Керівник музею, рада музею, екскурсоводи проводять велику просвітницьку роботу. До свята Калити готують захід для учнів молодших класів, до Різдва – мандрівний вертеп, з яким відвідують у класах учнів середньої ланки, колядуючи та співаючи, інсценуючи уривки з творів М. В. Гоголя, з народних драм („Коза”, „Меланка”), проводять екскурсії з різних народознавчих тем на замовлення класних керівників, учителів історії, української літератури, київщинознавства.
Робота в музеї формує у дітей зацікавленість минулим свого народу, його традиціями, звичаями, обрядами; викликає відчуття кровної приналежності до своєї нації, народу, виховує патріотизм.
Сьогодні музей українських старожитностей є центром українознавчої роботи в школі.